Ти як? — ці два слова ми пишемо рідним і друзям, щоранку після тривожної ночі, щодня, щовечора і навіть щоночі. І вони і досі мають якійсь заспокійливий вплив – ти не сам, ти не один в цій страшній реальності.
Після відбою загрози, особливо ночами, такими, як сьогодні, напруження не зникає відразу. Тіло й психіка ще певний час реагують на пережиту небезпеку: може бути важко зосередитися, дихати рівно, повернутися до звичних справ.
1. Подбайте про найпростіше. Випийте води, поїжте, за можливості прийміть душ. Дихайте повільно.
2. Зменште інформаційне навантаження. Оберіть одне-два офіційні джерела й не переглядайте безперервно фото та відео з місць ударів.
3. Зв’яжіться з людиною, якій довіряєте. Якщо важко говорити про свій стан, достатньо попросити побути з вами або залишатися на зв’язку.
Якщо ці кроки не допомагають, тривога не відступає, а вам непосильні звичні справи – зверніться до свого сімейного лікаря. Він може надати базову психологічну підтримку та визначити, чи потрібна вам допомога профільного фахівця.
Діти ще глибше переживають страх, навіть якщо не говорять про нього. Будьте поруч, намагайтеся, як зазвичай спокійно грати, читати, відволікати.
Бережіть себе і своїх близьких