Діти та підлітки не завжди діляться з батьками тим, що їх турбує або як вони почуваються. Водночас труднощі з психічним здоров’ям у них можуть проявлятися, зокрема, як:
пригнічений настрій довше ніж два тижні поспіль;
різка зміна у спілкуванні з однолітками та близькими;
прагнення усамітнення, ізоляції;
різка втрата інтересу до улюблених занять;
проблеми зі сном;
помітні зміни харчової поведінки, втрата або набір ваги;
різкі перепади настрою, роздратування, спалахи емоцій;
погіршення пам’яті, труднощі з концентрацією й навчанням;
часті скарги на головний біль, біль у животі тощо.
Щоб вчасно помітити проблему, важливо вибудувати з дитиною довірчі стосунки:
Будьте поруч і слухайте. Важливо не перебивати і утриматися від порад і настанов — дайте дитині простір, щоб виговоритися.
Підтримуйте у складні моменти. Допомагайте дитині розібратися, що вона відчуває і чому.
Цікавтеся тим, що відбувається в житті дитини. Це не лише допомагає їй відчувати власну значущість, а й дає вам змогу вчасно помітити проблему.
Заохочуйте інтереси дитини. Творчість, спорт, вивчення нового, розваги в команді — все це допомагає дитині почуватися залученою та покращує емоційний стан.
Не знецінюйте проблеми та емоції. Замість: «Нічого страшного», спитайте: «Як я можу тебе зараз підтримати?».
Сформуйте стабільну рутину. Дотримуйтеся розпорядку дня всією родиною: здорове харчування, фізична активність, фіксований час сну та пробудження.
Якщо ви помітили тривожні «дзвіночки» і ситуація не покращується, або ваша дитина говорить про самоушкодження, смерть чи самогубство — зверніться до педіатра, який пройшов навчання за спеціалізованою програмою ВООЗ mhGAP або до психолога, психотерапевта чи психіатра.