Діти і солодке — ці складні взаємини знайомі всім батькам. Чи всі діти люблять солодке, зі скількох років можна балувати смаколиками та як контролювати харчові звички ? Про все це розповість лікар– педіатр КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги 2” СМР Павлова Євгенія Володимирівна.
Якщо ви думаєте, що немовля ще не знає, що таке “солодке”, це не так. Насправді, своє перше “солодке” дитина пробує ще в животику мами у складі амніотичної рідини. Потім — з першого дня появи на світ щодня малюк споживає продукт, що містить цукор. Йдеться про грудне молоко або молочну суміш, які містять молочний цукор — лактозу. Тож, кожна дитина вже пробувала у своєму житті цукор і знає, що таке солодке.
А от щодо доданих цукрів у раціоні, ВООЗ рекомендує обмежити споживання цукру впродовж усього життя. А дітям до 7 років взагалі не рекомендовано вживати додані цукри.
До речі, потягу природно може й не розвинутися до 2 років, якщо не насідати з солодким. А щодо “різкої проби” не варто непокоїтись. Як ми з’ясували вище, цукор — не якась невідома організму хімічна речовина, яка здатна якось не так вплинути на нього. Цукор, точніше глюкоза, — невідємна щоденна частина харчування, без якої дитина просто не вижила б. Тому не переживайте, організм уже знає, що робити зі злощасним цукром, навіть якщо раптово його в раціоні побільшає.
Можна пропонувати дитині солодощі після 2 років, щоб зменшити формування заборон, маніпуляцій та навчити дитину правильним стосункам з їжею. Солодощі не повинні бути за винагороду або бути причиною для сварок із дітьми. Час від часу пропонувати дитині солодощі — особисте рішення вашої родини, проте краще звести це до мінімуму.
Головне для батьків — це допомогти дитині мати здорові стосунки з їжею в довгостроковій перспективі, щоб дитина могла самостійно орієнтуватися у власних смаках та їжі загалом, а не уникати її. Особливо, коли батьки будуть не поруч. Пам’ятайте: харчові і не тільки обмеження майже завжди мають зворотний ефект.
Намагайтесь дотримуватись рекомендацій нижче:
привчайте дітей пити воду, а не солодкі напої. До питної води можна додавати лимон, ягоди чи листя м’яти. Компоти й узвари чудово смакують без цукру;
готуючи вдома, додавайте у страви менше цукру, ніж пропонується в рецепті або замініть цукор на фрукти, як–от банани чи фініки;
замість морозива спробуйте заморозити домашній йогурт без цукру або вершки, перебиті в блендері з бананом чи іншими фруктами та ягодами;
обмежте споживання цукерок, шоколаду, тістечок. Замініть їх на фрукти;
перевіряйте етикетки на продуктах — цукор додають не лише в солодощі, але й у соуси, напівфабрикати тощо. Вибирайте продукти з меншим вмістом цукру;
не купуйте солодощі додому та не майте їх у відкритому для дітей доступі;
будьте прикладом для дитини, зокрема щодо здорових стосунків із їжею;
намагайтесь відмовитись від частих перекусів;
підходьте до вживання солодощів таким чином, щоб не викликати сорому чи провини.
Надмірне споживання солодкого чинить негативний вплив на навчання та пам’ять дитини. Діти відчувають метаболічні наслідки, наприклад, жирову дистрофію печінки, діабет, хвороби серця.
Уникайте солодощів якомога довше — принаймні до 2 років.
Познайомте дитину зі старту прикорму з різними смаками та консистенціями. Це допоможе розвивати смакові переваги до багатьох продуктів уже з раннього віку.
Найкращий спосіб уникнути додавання цукру в раціоні — це вживати більше продуктів із високим вмістом поживних речовин. Йдеться про фрукти, овочі, цілозернові, нежирні молочні продукти, нежирне м’ясо, птиця та риба. Дотримуйтесь збалансованого харчування та обмежте вживання продуктів із невеликою поживною цінністю.
З самого початку дотримуйтеся правил адаптивного годування. Замість того, щоб турбуватися про те, як змусити малюка їсти, зосередьтеся на тому, щоб запропонувати йому/їй максимально різноманітні текстури, смаки, подачу .
Харчовому насиллю не має бути місця: телевізор, ґаджети, іграшки тощо не можна використовуватися під час годування дитини. Прийом їжі має бути організований за столом — без вмовлянь, пісень, казок тощо. Відволікання заважає дитині налаштуватися на апетит і регулювати прийом їжі.