Діти шкільного віку проводять багато часу, сидячи за партою, монітором або смартфоном. Тому важливо організувати навчальний процес у школі або вдома так, щоб у нього вписалася фізична активність: прогулянка, спорт, проста руханка тощо.
До Дня фізичної культури і спорту, який відзначається в Україні у другу суботу вересня, розповідаємо, якою має бути фізична активність школяра, щоб підтримувати фізичне здоров’я та здатність до навчання.
Читайте на картках
Як саме рух допомагає школярам навчатися.
Скільки часу потрібно приділяти руху.
Як вписати рух у щоденний розклад.
Чому важливо робити перерви на руханку
Тривале перебування у сидячому положенні поступово знижує тонус м’язів, погіршує поставу та спричиняє відчуття втоми й м’язового напруження.
Тому важливо регулярно змінювати положення тіла та робити короткі перерви, щоб розім’ятися: навіть кілька хвилин ходьби, потягування чи нескладних вправ допомагають зменшити втому.
Пам’ятайте, що в дитини є природна потреба рухатися після тривалого сидіння. Таку рухливість не слід сприймати як відволікання від навчання чи порушення дисципліни, навпаки — це можливість зробити коротку рухову паузу й повернутися до занять із новими силами.
Батьки й учителі можуть допомогти дитині залишатися активною протягом дня.
У школі:
- влаштовуйте короткі перерви під час занять — приблизно кожні 30–45 хвилин сидіння варто виділяти 2–3 хвилини на прості вправи: потягування, оберти плечима, нахили, вправи для зняття напруги з очей і шиї;
- заохочуйте дітей виходити з класів під час перерви, ходити коридорами або гуляти на подвір’ї школи.
Вдома:
- разом із дітьми віддавайте перевагу пересуванню пішки або велосипедом замість автотранспорту, хоча б на частині маршруту до школи;
- подавайте приклад: спільні велопрогулянки у вихідні, піші прогулянки парком чи командні ігри на майданчику працюють краще за будь-які настанови.
Інклюзивний підхід: рух доступний кожному
Кожна дитина, незалежно від стану здоров’я чи особливих освітніх потреб, має потребу у фізичній активності. Навантаження варто підбирати індивідуально — з огляду на можливості та вподобання конкретної дитини. Для школярів із хронічними станами або порушеннями опорно-рухового апарату програму вправ і рухових пауз краще попередньо узгодити з педіатром, сімейним лікарем або фахівцем із фізичної терапії.
